Заходи

Тема: І. Франко «Сікстинська мадонна». Краса материнства й вічної  жіночності.

 Мета: ознайомити учнів зі змістом сонета «Сікстинська мадонна», поглибити вивчене про сонет; розвивати навички виразного читання;виховувати загальнолюдські цінності: красу материнства й вічної жіночності.

Обладнання: репродукція картини «Сікстинська мадонна» Рафаеля,схема аналізу ліричного твору, аудіозапис сонета «Сікстинська мадонна».

Жінка – музика.

Жінка – світло.

К. Бальмонт

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Емоційне налаштування на урок.

Під музику вчитель читає вірш Т.Чубач «Жінка»

ІV. Повідомлення теми, мети уроку.

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

Поясніть епіграф до уроку.

V. Актуалізація опорних знань.

 VІ. Вивчення нового матеріалу.

1.     Інформація учня про Рафаеля Санті.

В історії людської цивілізації є епохи, що спалахують як зорі, і вже ніколи не згасають, посилаючи нащадкам далеке, але яскраве й прекрасне світло. Такою яскравою зіркою в історії світової культури стала епоха Відродження.

Рафаель Санті (1483—1520) народився в невеликому містечку Урбіно, розташованому на східному схилі Апеннін, де гірські відроги поривчастими уступами спускаються в долину, прилеглу до Адріатичного моря. Містечко мало чим відрізняється від інших італійських містечок, розташованих уздовж усього Апеннінського хребта. Ті ж замки і палаци, вузькі триповерхові будинки з почорнілими черепичними покрівлями, високими трубами і маленькими віконцями.  

Мистецтво Рафаеля  — втілення ясної співмірності, строгої урівноваженості, чистоти стилю. Як справжній майстер Відродження, Рафаель був різнобічним митцем: архітектором, монументалістом, майстром портрета, декоратором. Але найбільше він уславився як творець дивних «Мадонн».

Рафаель, як істинний син Відродження, був якщо і не таким універсальним, як Леонардо, але все ж надзвичайно різностороннім художником: і ар тектором, і монументалістом, і майстром портрета, і майстром декору. Але донині його знають більше за все як творця чудових «Мадонн». Споглядаю чи їх, кожного разу ніби наново відкриваєш для себе Рафаеля.

Нам добре відомі перша і остання картини цього циклу - маленька «Мадонна Конестабіле» в Ермітажі і «Сикстинська мадонна» з Дрезденської галереї. «Мадонну Конестабіле» Рафаель написав в юності, і це дійсно юний твір і рідкісною чистотою, цнотливістю настрою, за старанністю роботи, але його ніяк не можна назвати незрілим.

У його мадонн завжди гладке волосся, чистий овал обличчя, чистий незайманий лоб, спадаюче покривало охоплює фігуру єдиним  зверху донизу єдиним плавним контуром. Так і в «Мадонні Коне стабіле». Вставлене в широку позолочену раму, пишно оздобену рельєфними арабесками, маленьке тондо Рафаеля на цьому фоні не тільки не губиться, а виступає у всьому своєму благородстві, як ніжний трохи опуклий пал на дорогоцінному персні.

Молода мати та її дитя безмірно зворушливі, але дуже простодушні. У них ще немає тієї глибини, яка підкоряє в «Сикстинській мадонні», створеної художником через 15 років.

Такою ми її беззаперечно приймаємо – з її колінопреклоненими Сикстом і витонченою святою Варварою, з товстенькими задумливими ангелочками знизу і прозо рими херувимськими образами навколо богоматері. Здається, іншою ця картина і не може і не повинна бути: тут є якась непохитність досконалості,незважаючи на деяку дивність поєднання всіх '11 компонентів, або якраз за вдяки цьому дивацтву. Але більш за все - завдяки вражаючій натхненності матері і дитини. В обличчі і погляді немовляти є щось недитяче - прозорливе і глибоке, а в обличчі і погляді матері - дитяча чистота. Якби Рафаель ніколи нічого не написав, крім цієї покірливої, босої, круглолицьої жінки, цієї небесної мандрівниці, закутаної в простий плащ і незвичайної дитини, яку вона  тримає на руках, він і тоді був би видатним художником.

2.     Створення сугестивного есе.

(Звучить «Полонез» Огінського)

Перед вами репродукція картини  Рафаеля «Сікстинська мадонна».

Спробуйте, споглядаючи її, написати, що ви відчуваєте, бачите, чуєте.

(Після написання учні зачитують свої роздуми).

3.     Слухання аудіозапису сонета «Сікстинська мадонна».

       Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя - не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно - тут, на полотні.

4.     Проблемне запитання: чому І.Франко звертається до створення поезії

«Сікстинська мадонна»?

5.     Словникова робота.

Розгляд поняття «сонет» (робота з літературознавчим словником).

6.      Літературознавчий аналіз сонета (Робота в парах).

І ряд – жанрові особливості твору; мотив, своєрідність його розгортання.

ІІ ряд – образ ліричного героя; композиційна структура;

ІІІ ряд – художні засоби, мова твору, ритм, рима, спосіб римування, строфа.

VІІ. Рефлексія.

Продовжте речення:

На уроці я дізнався …(дооформлення таблиці)

VІІІ. Підсумки уроку. Оцінювання.

ІХ. Домашнє завдання.

Напишіть твір-мініатюру «Чи є мадонни в нашому житті?»

День рідної мови

Усний журнал  «Тарасове серце безмежне й широке»

Зал святково прибраний. В центрі на журнальному столику стоїть “Кобзар” на вишитому рушнику.

Голос читця. 

З високих круч

Де синь небес прозорий

Вливається в Дніпровскі водограї,-

На бурю схожий

Гнівний і суворий

Стоїть Тарас і дивиться на нас.

За землю й волю

В ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей,

Благословляв, Кобзарю, нашу зброю –

Єси безсмертний, гордий Прометей!

Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”.

Ведуча. Березень. В Україні — це чудова весняна пора, якій радіють і природа, і люди. Саме в ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать, котра була б його зорею, проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Т. Шевченко, якого величають Велетнем Духа, українським Мойсеєм, Батьком, Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.

Ведучий. Уже для багатьох поколінь українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. 

Учениця
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
Провіснику волі, великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вільних народів нової сім´ї.

Ведучий. Великою і святою була любов Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне , національне й соціальне відродження, його візія про майбуття землі української були такі сильні і глибокі, що їх не зламали ані терор, ані заслання та поневіряння.

Ведуча.
Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни, збудив українську історичну думку, огорнувши її шляхетністю, палкою любов´ю до України.

Учень Він був, як полум´я. Його рядки Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю, І хліб, і сіль, і війни, і віки. Учениця Він був, як полум´я. Свої слова — Легкі, як небо, сині, наче квіти, Що ними тільки правду говорити,— Він в наші душі прагнув перелити.

Ведуча.

З безмежного болю і з неосяжної любові народжені його слова.

18 квітня 1840 року в Петербурзі з’являється друком перша збірка поета під назвою “Кобзар”. До книжки ввійшло вісім творів: “Думи мої, думи мої...”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка” (“Нащо мені чорні брови...”), “До Основ’яненка”, “Іван підкова”, “Тарасова ніч”. Попри цензуру це була велика духовна перемога поета над мовчанням, яке немилосердною перемогою стояло на шляху до творчого самоздійснення. Шевченко створив книгу - духовного войовника, якому довірив боротьбу за людські душі, що заціпеніли в бездіяльній самотності.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду.

А ще, може, й славу...

Пісня: Думи мої , думи мої…

Учениця

Отче наш, Тарасе всемогутній,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда сущий
Б´ющий у неправду,  наче грім.

Учень

Ти, як небо став широкоплечо
Над літами, що упали в грузь.
Віку двадцять першого предтечо,
Я на тебе одного молюсь.

Ведуча.

Над широким Дніпром
у промінні блакить.
І висока, і тиха могила.
В тій могилі співець
незабутній лежить,
Що народу віддав свої сили.

Ведучий.

Що народу віддав
своє серце й пісні,
Свої мрії про зорі досвітні.
А навколо лани
вдалині , вдалині
розлетілись, як птиці досвітні.

 « Тополя» — уривок ( сценка ).

Пісня: По діброві вітер виє…

Діти.

1. Гей, у нашім краї,
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить.

2. Пісня соколина
Гордо лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.

3. Ти кликав нас насильство вбити,
Ллючи ворожу злую кров,
І навіть душу погубити
За Україну був готов.

4. Давно стежки позаростали,
Де ти малим ягнята пас,
І бур´янів отих не стало,
В яких сльозами обмивавсь.

5. Чуєш нас, Тарасе,
Ми — твої онуки,
За твоїм наказом
Волю взяли в руки.

6. Ми під небом синім
Всі поета славим.
Працею вшануєм,
Піснею прикрасим.

7. Ми чуємо тебе, Кобзарю,
Крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.

8. Ти з нами скрізь, як ми з тобою.
Тебе ми славим знов і знов.
Ти в боротьбі з насильства тьмою
Безсмертям смерть переборов.

9. І доки сонце світить в небі,
Земля вершить безкрайній путь,
Шляхи й стежки людські до тебе,
Тарасе наш, не заростуть.

10. У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.

Ведуча .

З домовини, довіку ранимої,
І, нарешті, ковтнувши свободи,
Над владиками світу встаю.
Не втішайтесь дарами в раю.
І до вас промовляю, сини мої,
Я прошу тебе, рідний народе,
Не проспіть Україну мою!
Не проспи Україну мою!

Ведучий.
Громове слово поета лунає по всій землі, воно будить думку та совість і кличе до дії. Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його незабуте і нині, вічно ходило по Україні. Та освятиться душа наша великою мудрість безсмертного генія великого народу. Промовисті є слова Шевченка в «Заповіті», де він просить своїх земляків згадати його « В сім´ї вольній новій».

Пісня: Заповіт.

Ведуча.

Так уявляв собі націю Шевченко — як одну родину, згуртовану у своїй державі. Тож давайте виконувати заповіт Кобзаря –  будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю, бережімо волю і незалежність України.

Молитва «Боже великий, єдиний»

Вчитель: Дорогі учні! Хочеться вірити, що ви будете шанувати, читати й любити Шевченка, зрозумієте і оціните Тарасову мужність і його невмируще слово. Дякуємо за увагу.